ПРАВОВИЙ     НАВІГАТОР

                «ВСЕ   ПРО   КРАДІЖКУ»

Крадіжка – це вид правопорушень,  який є дуже розповсюджений у нашій країні. Більше того, крадіжка є правопорушенням, яке найчастіше скоюють неповнолітні. Ось деякі цифри по злочинам, які скоюють неповнолітні:

• 46% крадіжки приватного майна;
• 25% крадіжки майна підприємств;
• 6% грабежі;
• 2% розбійні напади;
• 21% інші.

Тобто 79% – це злочини проти власності, із них майже 70% – це крадіжки. Статистика – дуже красномовна; більша половина усіх злочинів, що скоюють неповнолітні, це є крадіжки. У Полтавській області теж переважна більшість злочинів, скоєних підлітками, – це крадіжки.

То що ж таке крадіжка? Це викрадення чужого майна і присвоєння його собі або комусь іншому. Крадіжка – це один із видів злочинів проти власності і полягає він у таємному викраденні майна – так говорить законодавство.

Злочини проти власності становлять одну з найпопулярніших і найнебезпечніших груп злочинів, бо вони посягають на таке соціальне благо як право власності, яке кожному гарантується Конституцією України. Так, в  ст. 41 Конституції України сказано: «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Крадіжка – це корисливий злочин, вчиняється з корисливих мотивів, бо він пов’язаний із заволодінням чужого майна на свою користь чи на користь інших осіб (тобто присвоєння собі чужого, незаконне збагачення за рахунок чужого майна). Чужим вважається майно, яке не перебуває у власності чи у законному володінні крадія.

Предметом крадіжки є майно, яке має певну вартість і є чужим для крадія. Це може бути:

• речі (рухомі чи нерухомі);
• грошові кошти;
• цінні метали;
• цінні папери;
• інше.

Як бачимо, викрасти, в принципі, можна все, що має грошову цінність.

Є різні форми викрадення; від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна – таємність.  Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, крадій вважає, що робить це непомітно для самих потерпілих чи для інших осіб. Як правило, крадіжка вчиняється за відсутності будь-яких осіб: власників чи володільців майна, охоронців, очевидців тощо (тобто тоді, коли його ніхто не бачить). Таємним буде вважатися і таке протиправне вилучення майна, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб, але сам злочинець про це не здогадується і вважає, що його ніхто не бачить (особи знаходяться на певній відстані і бачать злочинця). Таємним також визнається викрадення, яке вчиняється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них. (наприклад, кишенькова крадіжка).

Таємним викраденням є і у випадку, коли воно вчиняється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна і не можуть правильно оцінити і зрозуміти дії крадія (сон, сильне сп’яніння, малолітство, психічне захворювання тощо). Викрадення вважається таємним і тоді, коли особа викрадає майно у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він розраховує з різних причин (родинні зв’язки, дружні стосунки, співучасть у злочині тощо).

Подібним до крадіжки є й інші злочини із заволодіння чужим майном: це грабіж і розбій. У чому різниця? Ккрадіжка – це таємне викрадення чужого майна, таємність є його особливістю. А грабіж – це відкрите викрадення чужого майна, тобто викрадення майна, не ховаючись, знаючи, що тебе бачать потерпілий чи інші особи. А розбій (розбійний напад) – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, на яку напали.

До речі, від слів крадіжка, грабіж, розбій пішли відомі нам слова: крадій, грабіжник, розбійник, тобто люди, які скоюють ці злочини.

Усі крадіжки вчиняються тільки з прямим умислом, умисно, тобто особа знала, що вона  вчиняє протиправні дії по вилученню чужого майна і хотіла, щоб настали негативні наслідки, тобто щоб потерпілий позбавився свого майна і воно незаконно перейшло у його власність.

За крадіжку українським законодавством передбачена юридична відповідальність: адміністративна і кримінальна.. Адміністративна відповідальність за крадіжку настає з 16 років, а от кримінальна відповідальність, не дивлячись на те, що вона є більш серйозною, ніж адміністративна, настає раніше – з 14 років. Як їх розрізнити і коли яка відповідальність настає?

Адміністративна відповідальність настає за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна. Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 нмдг (для кримінальної і адміністративної відповідальності нмдг рівний податковій соціальній пільзі, яка в 2017 році становить 800 грн; відповідно 0,2 нмдг =  160 грн). Таким чином, адміністративна відповідальність настає за викрадення майна на суму, яка не перевищує 160 грн.

У якості покарання Кодекс про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна передбачено:  штраф, виправні роботи, адміністративний арешт до 15 діб.

За крадіжку, яка не є дрібною, тобто вартість викраденого майна більша за  160 грн, передбачена вже більш сувора відповідальність – кримінальна . Вона встановлена ст. 185 Кримінального кодексу України.

Ст. 185 Кримінального кодексу передбачає такі види кримінальної відповідальності за скоєння крадіжки: громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі. Комусь може здатися, що відповідальність надто сувора, але якщо порівняти з покаранням за крадіжку у давнину, то зараз вона є досить цивілізованою : у давнину у багатьох країнах за крадіжку відрубували руку або кисть руки. До речі, навіть зараз за законами шаріату в ісламських державах теж існує саме таке покарання за крадіжку – відрубування кисті руки.

Повертаючись до нашого законодавства, слід знати ще про один важливий момент: за одну крадіжку настає лише один вид відповідальності: або кримінальна, або адміністративна). Одночасно 2 види відповідальності за одну крадіжку не можуть мати місце.

Якщо ж правопорушнику, що скоїв крадіжку, ще не виповнилося 14 років (малолітньою особою), то відповідальність за його дії будуть нести батьки дитини – не за крадіжку, а за те, що  не догледіли дітей. Як правило, батьків притягають до адміністративної відповідальності за ст. 184 Кодексу про адміністративні правопорушення «Невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей».