Сімейний кодекс України (далі – СКУ) регулює відносини не лише дітей зі своїми батьками, а й відносини баби і діда зі своїми внуками.

            Відповідно до ст. 257 СКУ баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками і правнуками, а також брати участь у їх вихованні.
Якщо виховання дітей для батьків є їх обов’язком, то для діда і баби – це не обов’язок, а право. Але перешкоджати цьому праву не можна. І реалізація цього права абсолютно не залежить від стану батьків дітей: навіть якщо батьки дітей розлучені, не проживають разом, не спілкуються між собою, то це не впливає на право діда і баби спілкуватися зі своїми внуками і брати участь у їх вихованні.

            Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків чи правнуків. А якщо ж все-таки ці перешкоди чиняться, то баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

            Суд визначає способи участі баби і діда, прабаби і прадіда у вихованні дитини. Це можуть бути періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання баби і діда тощо. Крім того, суд у своєму рішенні визначає місце та час спілкування баби, діда (прабаби, прадіда) зі своїми внуками (правнуками).

            П. 1 ст. 258 СКУ встановлена норма про те, що баба і дід мають право на самозахист внуків, тобто вони можуть усіма доступними і законними засобами і методами захищати своїх внуків. Крім того, баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх (до 14 років), неповнолітніх (від 14 до 18 років) та повнолітніх, але непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду. Причому звертатися вони можуть без спеціальних на те повноважень, тобто без будь-яких виданих ким-небудь доручень; вони це можуть зробити лише на тій підставі, що вони є бабою чи дідом для конкретної дитини.

            Відповідно до п. 4 ст. 143 СКУ якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я, забрати дитину мають право (але не зобов’язані) їх баба, дід чи інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.

            Ст. 265 СКУ зобов’язує бабу і діда утримувати своїх малолітніх чи неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання. Але такий обов’язок на бабу і діда можна покласти лище за умови, що баба і дід мають змогу надавати внукам матеріальну допомогу.

            СКУ покладає певні обов’язки і на внуків та правнуків. Так, згідно з п. 264 СКУ внуки і правнуки зобов’язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу і прадіда. А відповідно до ст. 266 СКУ повнолітні внуки і правнуки зобов’язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка і дружини, повнолітніх дочки чи сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Цей обов’язок з утримання можна покласти на внуків чи правнуків лише за умови, коли повнолітні внуки чи правнуки мають змогу надавати матеріальну допомогу.

            Розміри аліментів (тобто грошової суми утримання внуками своїх баби, діда або навпаки бабою і дідом своїх внуків) визначається судом. Конкретного і єдиного розміру таких аліментів СКУ не встановлює. При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів. Аліменти суд встановлює або у частці від доходу особи, або у твердій грошовій сумі.

            Ст. 272 СКУ встановлено, що, якщо позов пред’явлений не до всіх зобов’язаних осіб (а лише до одного чи до деяких з них), то розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх зобов’язальних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму. Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.

            За нормою ст. 273 СКУ якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх отримує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів (в більшу або меншу сторону) або взагалі звільнити від їх сплати.

Леся Костенко, юрисконсульт ПОБД ім. Панаса Мирного